Золотой Горшок. Сказка

Краткое содержание
Новый перевод Алексея Козлова сказки кумира европейского романтизма 19 века Эрнста Теодора Амадея Гофмана «Золотой Горшок». Судьба идеализма в филистёрской, мещанской атмосфере старой плутократической Германии, борьба высокой поэтической мечты и грубой действительности — главные мотивы знаменитого сочинения.
В нашей библиотеке Вы имеете возможность скачать книгу Золотой Горшок. Сказка Эрнст Теодор Амадей Гофман или читать онлайн в формате epub, fb2, pdf, txt, а также можете купить бумажную книгу в интернет магазине партнеров.
Другие книги автора
Последние отзывы
14.03.2024 02:52
RomanKot
Первое, на что обращаешь внимание – это красивый язык произведения. Сложные предложения, описывающие целую гамму событий и чувств. Например:Хотел бы я, благосклонный читатель, чтобы тебе пришлось 23 сентября быть на дороге к Дрездену; напрасно с наступлением позднего хотели задержать тебя на последней станции; дружелюбный хозяин представлял тебе, что на дворе буря и дождь слишком сильны и что вообще не благоразумно ехать в такую темень в ночь равноденствия; но ты на это не обратил внимания, совершенно правильно соображая: я дам почтальону целый талер на водку и не позже часа буду в Дрездене, где у «Золотого ангела», или в «Шлеме», или в «Городе Наумбурге» меня ждут хороший ужин и мягкая постельили, одно из полюбившихся:Но взор твой не мог оторваться от подпавшей адскому наваждению девушки, и электрический удар, прошедший через все твои нервы и фибры, с быстротою молнии зажёг в тебе отважную мысль противостать таинственным силам огненного круга; эта мысль поглотила весь твой страх, из которого она же сама и возникла. Тебе представилось, что ты сам – один из ангелов-хранителей, которым молится смертельно испуганная девушка, что ты должен немедленно вынуть свой карманный пистолет и без дальнейших разговоров убить наповал старуху.Согласитесь, прекрасные обороты !
Это так не похоже на современный телеграфно-смс-вайберный стиль !
Как будто вкушаешь изысканный деликатес, а не давишся фаст-фудом :)По своему содержанию – это добротное фэнтези с элементами ужасов.
Да, именно так, - это совсем не детское произведение. Более того, теперь понятно, откуда черпал вдохновение Булгаков, первые писатели- "страшной" фантастики и прочие «короли ужасов».
Правда несмотря на сказанное, у книги вполне себе благополучный хеппи-энд.В книге нет описаний постельных сцен, но произведение наполнено высоким эротизмом (термин придумал я секунду назад. Все совпадения случайны :)). Судите сами:Ансельм чувствовал себя та тесно обвитым и так всецело проникнутым дорогим существом, что он только вместе с нею мог дышать и двигаться, и как будто только её пульс трепетал в его фибрах и нервах; он вслушивался в каждое её слово, которое отдавалось в глубине его души и, точно яркий луч, зажигало в нём небесное блаженство. Он обнял рукою её гибкое тело, но блестящая переливчатая материя её платья была так гладка. Так скользка, что ему казалось, будто она может быстрым движением неудержимо ускользнуть от него, и он трепетал при этой мысли.Мораль произведения прекрасна – надо верить в СВОЮ любовь и не вестись на то, что тебе пытаются навязать.Рекомендую к прочтению всем романтикам, а если таковыми не являетесь, то после прочтения таковыми станете :)
Это так не похоже на современный телеграфно-смс-вайберный стиль !
Как будто вкушаешь изысканный деликатес, а не давишся фаст-фудом :)По своему содержанию – это добротное фэнтези с элементами ужасов.
Да, именно так, - это совсем не детское произведение. Более того, теперь понятно, откуда черпал вдохновение Булгаков, первые писатели- "страшной" фантастики и прочие «короли ужасов».
Правда несмотря на сказанное, у книги вполне себе благополучный хеппи-энд.В книге нет описаний постельных сцен, но произведение наполнено высоким эротизмом (термин придумал я секунду назад. Все совпадения случайны :)). Судите сами:Ансельм чувствовал себя та тесно обвитым и так всецело проникнутым дорогим существом, что он только вместе с нею мог дышать и двигаться, и как будто только её пульс трепетал в его фибрах и нервах; он вслушивался в каждое её слово, которое отдавалось в глубине его души и, точно яркий луч, зажигало в нём небесное блаженство. Он обнял рукою её гибкое тело, но блестящая переливчатая материя её платья была так гладка. Так скользка, что ему казалось, будто она может быстрым движением неудержимо ускользнуть от него, и он трепетал при этой мысли.Мораль произведения прекрасна – надо верить в СВОЮ любовь и не вестись на то, что тебе пытаются навязать.Рекомендую к прочтению всем романтикам, а если таковыми не являетесь, то после прочтения таковыми станете :)
14.03.2024 02:52
BerettaLi
Забавно читать сказки, никогда бы не подумала, что возлюбленную можно представить змейкой в бузине. Немного жалко было Веронику, хоть и мечтавшую больше стать женой придворного советника, чем самого Ансельма, но за что он полюбил первую и не полюбил вторую, ведь у той и у той были голубе глазки ) А так...всё таки Гофман немного нагромождает свой слог и самой сказочностью в том числе ) Обычный ребенок , наверно, заскучал бы и потерял нить повествования
14.03.2024 02:52
kubikoland
В последнее время как-то много меня стало (и будет) связывать со сказкой, но данная сказка Гофмана, на мой взгляд, совершенно самобытная. Хотя едва ли это сказка, которую многие дети хотели бы слушать на ночь. В день Вознесения студент Ансельм повстречался со змейкой (будем называть её Серпантиной). После встречи какое-то неведомое чувство — он сам не знал, было ли это блаженство, была ли это скорбь, — судорожно сжимало его грудь.Ну, ничего удивительного, «поскольку грусть всегда соседствует с любовью» (виват, Булат). Но за любое счастье нужно бороться, поэтому не так-то просто Ансельму быть (а затем и «жить долго и счастливо») со своей возлюбленной (особенно когда она змейка – напоминаю)) Ансельма предупреждали: ты только верь в Серпантину, будь ей верен – и тогда обретёшь счастье. «Верую, ибо абсурдно»? И да, и нет. Не вынесла душа поэта – голубоглазая Вероника занимает свою нишу в сердце нашего студента. Лишившись веры, Ансельм попадает в стеклянную банку (метафорично?). В банке нет полёта мысли. Братья по несчастью (примечательно, что они-то себя считают счастливцами) делятся своим расписанием:Мы теперь каждый день ходим к Иозефу или в другие трактиры, наслаждаемся крепким пивом, глазеем на девчонок, поем, как настоящие студенты, «Gaudeamus igitur…» — и благодушествуем"…Раньше люди
Смотрели - и не видели, и, слыша, - не слышали,
В каких-то грезах – снах влачили жизнь".Но наш Ансельм не таков. Можно сказать, что его банка взорвалась)) Нравственный победить воссоединяется с Серпантиной и получает золотой горшок. Вот каким смыслом Гофман наделял этот золотой горшок – понять не могу. В начале сказки говорилось, что во снах Ансельм видел специес-талеры и слышал их приятный звон, но как-то слишком пошло для романтизма употреблять «золотой» в этом смысле)) Может быть, это кладезь чудес, любви и всего самого светлого? Или как кубок победителю? P.s. а это был телепроект Дом-6 – «Убей свою свЕкЛовь».
Смотрели - и не видели, и, слыша, - не слышали,
В каких-то грезах – снах влачили жизнь".Но наш Ансельм не таков. Можно сказать, что его банка взорвалась)) Нравственный победить воссоединяется с Серпантиной и получает золотой горшок. Вот каким смыслом Гофман наделял этот золотой горшок – понять не могу. В начале сказки говорилось, что во снах Ансельм видел специес-талеры и слышал их приятный звон, но как-то слишком пошло для романтизма употреблять «золотой» в этом смысле)) Может быть, это кладезь чудес, любви и всего самого светлого? Или как кубок победителю? P.s. а это был телепроект Дом-6 – «Убей свою свЕкЛовь».
14.03.2024 02:52
TaisaLysenko
Фантастичний і водночас реальний, так би мовити, двоплановий світ німецького письменника, представника романтизму Ернста Теодора Амадея Гофмана, був створений за допомогою романтичного гротеску. Загалом, використання гротеску є дуже популярним у літературі епохи Романтизму. Це невимушене поєднання мотивів, образів та гра з ними, балансування або повне ігнорування між раціо та зовнішньою правдоподібністю.
Контрастність – ось що важливо зауважити, аналізуючи твір Ернста Гофмана «Золотий горнець». З перших сторінок в реальність невимушено вривається образ старої, яка проклинає студента, саме тут світ починає будуватися за рахунок деформації зовнішньої пластики реальності.
Цей світ одночасно іронічний і містично жахливий: світ персонажів, що вміють змінювати своє обличчя, таких як архіваріус Ліндхорст, який з’являється перед читачем то птахом, то іскрою, то кімнатною рослиною. Неймовірні речі постають перед героєм зненацька: «Раптом бронзова особа скривилася й оскалилася в огидну посмішку й страшно заблищала променями металевих очей. Ах! Це була яблучна торговка від Чорних воріт».
Світи у творах Е. Т. А. Гофмана не тільки поляризовані, але й зведені. Ієрарх першого, маг Саламандр, виступає й адептом звичайного світу. Тому для Ансельма усвідомлення чарівної каліграфії під керівництвом Ліндхорста не тільки можливе й манить у чарівний світ, де він знайомиться з дочкою архіваріуса-чарівника Серпентиною, а й сприяє соціальному піднесенню у світі звичайному. Він пов’язаний із чарівним. Зростання Анзельма відбувалося у двох напрямках (альтернатива просвітницькому “вихованню почуттів”), це слугує поверненню світу до чарівних джерел і наповненню його життєвої сили.
Чорний кіт служить відьмі в “Золотому горнці”. Але виявляється, що кіт “освічений парубок гарного виховання”. Сенс гротескної метаморфози полягає у тому, що, молоді освічені люди у тодішньому суспільстві служать “чорним” справам, примкнувши до спільноти, членів якої поєднують інтерес до алхімії. У цьому натяк на бажання молоді підгледіти таємницю, опанувати потойбічне знання, мати змогу впливати на земні долі, змусити надприродні сили служити собі.
Варто зазначити, що перехід від реального до фантастичного будується у більшості випадків через природу: студент бачить чарівних змійок та закохується в одну з них саме у бузині, потім, бачить ті ж чудеса і у воді, плаваючи разом з доньками свого проректора Паульмана. Для романтика спілкування з природою – одне з ключових у його бутті. Гуляючи лісом, долиною, біля озер та рік, романтик знаходиться у стані гармонії з тілесним та моральним, з “раціо” та “емоціо”. На мою думку, варто приділити увагу останнім вказаним пунктам, які грають важливу роль у двоплановій побудові світу. Анзельм, саме сидячи з розпачу під бузковим кущем, почув дивовижне дзеленчання срібних дзвоників, зустрів змійок, в той момент він повністю віддавця своєму “емоціо”, та знівелював “раціо”. Таке ігнорування відкриває герою новий фантастичний світ. Але, досить лиш заговорити з студентом, достукатись до його “раціо”, як він раптово повертається у реальний світ, абсолютно розгубленим від побаченого.
Образ горнця з повісті це “людський” образ; де сфокусовано уявлення про природні процеси травлення (тілесність). Лілія, що виросла в золотому горнці постає як втілення краси, як спроба втілення романтичного ідеалу –друга опозиція цього гротескного образу, протиставлена першій (духовність).
Романтичний образ у творі може існувати тільки за межами емпіричного світу, за межами бачення, а здатен на це тільки Анзельм, який під кінець повісті опинився у чудесному світі поезії, Антлантиді.
Контрастність – ось що важливо зауважити, аналізуючи твір Ернста Гофмана «Золотий горнець». З перших сторінок в реальність невимушено вривається образ старої, яка проклинає студента, саме тут світ починає будуватися за рахунок деформації зовнішньої пластики реальності.
Цей світ одночасно іронічний і містично жахливий: світ персонажів, що вміють змінювати своє обличчя, таких як архіваріус Ліндхорст, який з’являється перед читачем то птахом, то іскрою, то кімнатною рослиною. Неймовірні речі постають перед героєм зненацька: «Раптом бронзова особа скривилася й оскалилася в огидну посмішку й страшно заблищала променями металевих очей. Ах! Це була яблучна торговка від Чорних воріт».
Світи у творах Е. Т. А. Гофмана не тільки поляризовані, але й зведені. Ієрарх першого, маг Саламандр, виступає й адептом звичайного світу. Тому для Ансельма усвідомлення чарівної каліграфії під керівництвом Ліндхорста не тільки можливе й манить у чарівний світ, де він знайомиться з дочкою архіваріуса-чарівника Серпентиною, а й сприяє соціальному піднесенню у світі звичайному. Він пов’язаний із чарівним. Зростання Анзельма відбувалося у двох напрямках (альтернатива просвітницькому “вихованню почуттів”), це слугує поверненню світу до чарівних джерел і наповненню його життєвої сили.
Чорний кіт служить відьмі в “Золотому горнці”. Але виявляється, що кіт “освічений парубок гарного виховання”. Сенс гротескної метаморфози полягає у тому, що, молоді освічені люди у тодішньому суспільстві служать “чорним” справам, примкнувши до спільноти, членів якої поєднують інтерес до алхімії. У цьому натяк на бажання молоді підгледіти таємницю, опанувати потойбічне знання, мати змогу впливати на земні долі, змусити надприродні сили служити собі.
Варто зазначити, що перехід від реального до фантастичного будується у більшості випадків через природу: студент бачить чарівних змійок та закохується в одну з них саме у бузині, потім, бачить ті ж чудеса і у воді, плаваючи разом з доньками свого проректора Паульмана. Для романтика спілкування з природою – одне з ключових у його бутті. Гуляючи лісом, долиною, біля озер та рік, романтик знаходиться у стані гармонії з тілесним та моральним, з “раціо” та “емоціо”. На мою думку, варто приділити увагу останнім вказаним пунктам, які грають важливу роль у двоплановій побудові світу. Анзельм, саме сидячи з розпачу під бузковим кущем, почув дивовижне дзеленчання срібних дзвоників, зустрів змійок, в той момент він повністю віддавця своєму “емоціо”, та знівелював “раціо”. Таке ігнорування відкриває герою новий фантастичний світ. Але, досить лиш заговорити з студентом, достукатись до його “раціо”, як він раптово повертається у реальний світ, абсолютно розгубленим від побаченого.
Образ горнця з повісті це “людський” образ; де сфокусовано уявлення про природні процеси травлення (тілесність). Лілія, що виросла в золотому горнці постає як втілення краси, як спроба втілення романтичного ідеалу –друга опозиція цього гротескного образу, протиставлена першій (духовність).
Романтичний образ у творі може існувати тільки за межами емпіричного світу, за межами бачення, а здатен на це тільки Анзельм, який під кінець повісті опинився у чудесному світі поезії, Антлантиді.
14.03.2024 02:52
Merry-go-round
Сначала было скучновато читать после "Крошки Цахеса", старые герои стали уже родными, а новые были какие-то странные. Но потом увлекло даже больше, такая интрига - я не сразу разобралась, кто положительный герой, а кто отрицательный, и позволила старой ведьме обмануть себя. Вот эта новелла уже более сказочная.
14.03.2024 02:52
LesyaGolchishin
В наиболее впечатлительном возрасте детства и юношества нужно читать сказки. Они наполняют особой атмосферой приключений, незнающей пределов фантазии автора, погружают в мир, где все возможно. Единственный закон - правда и справедливость всегда восторжествует. Пусть какие бы злоключения не происходили, враги будут повержены, а герои награждены. И в этом есть мораль, которая запоминается и принимается безоговорочно и с полной верой.
Я не помню всех подробностей, но при упоминании названия "Золотой горшок" чувствую теплоту и вспонимаю очень очень приятные впечатления.
Я не помню всех подробностей, но при упоминании названия "Золотой горшок" чувствую теплоту и вспонимаю очень очень приятные впечатления.
11.02.2022 07:38
Юлия Никова
Прекрасное произведение. Иносказательная сказка о любви, вере, пробуждении души, о красоте, о внутренней борьбе добра и зла. Конечно, чтобы лучше понять автора, стоит прочитать анализ книги. Перевод немного смутил.