Концерт «Памяти ангела»

Давно не читала столь удачных работ малого жанра.
Каждый из рассказов цепляет внимание и не отпускает до разрешения конфликта. Герои и сюжеты неоднозначны, и, хотя запредельным и не пахнет, но всеми душевными силами читатель бросается в сопереживание и попытки рассредоточить накаляющуюся или висящую якорем на душе ситуацию. Разворот сюжета будто в подводном балете кошмарного сна: чудовище настигает, цунами вот-вот захлестнет с головой, а ты физически не можешь заставить ноги бежать быстрее. Очень здорово. Жаль, что малые формы несколько хуже раскрывают индивидуальный стиль и почерк автора. Но истории такие ладные, что покрывают этот недостаток.
Также несколько недолюбливаю, когда герои драмы подаются таким боковым "ракурсом", прохладное описание, но не могу не признать, что в данном случае этот прием очень в тему, именно он создает эту душевно греющую и одновременно пробирающую до костей атмосферу.

Новеллы тоже искусство Я конечно же встречалась раньше с новеллами и эссе, но такого впечатления никакая новелла не оказывала, как этот сборник! Я с литературой не связана, но безумно захотелось создать нечто подобное. Каждая - уникальная и особенная, что выделить какую-то даже не хочется... Хотя нет. Отмечу последнюю: я первые страницы не могла понять: это новелла или размышления автора? И она же, завершает все. И показывает другую сторону произведений, объединяя столь разные новеллы. Да, везде присутствует красной нитью, общий элемент, но размышления автора придают особый шарм. Замечательная книга!

Об этой книге, наверное, не скажешь лучше, нежели сказал сам автор в "Дневнике писателя", идущем приложением к книге."...люди, так же как Анри и Катрин, теряются в коридорах времени, они почти никогда не переживают одновременно одинаковых чувств, но страдают от болезненных сдвигов во времени.
...Если рано или поздно объяснения и помогают нам понять, что мы потеряли, они ничего не могут исправить.
...то, что представляется благом одному, будет горем другому, то что губит Петра, спасет Павла"Одна из лучших книг новелл, которые я читала. И уж точно одна из лучших книг Шмитта: лёгкая, лаконичная, очень точная в определениях, яркий образец высказывания "краткость - сестра таланта".

Сборник зарисовок из жизни (знающие, помогите! Что это? Рассказы, новеллы?). Все разные, все цепляющие, соединены лишь упоминанием в каждой католической святой Ритой. Ну а как же по другому? Ведь религия - фишка Шмитта. В этот раз она показалась слегка протянутой за уши.Тем не менее я осталась довольна. Было над чем подумать, было над чем поплакать.Больше всего тронул меня рассказ "Возвращение". Возможно от того, что я сама мама и переживания родителя мне понятны гораздо лучше, чем чувства отравительницы из одноименной зарисовки, и недопониманий президента с женой, которые любили друг друга не смотря ни на что.Из "Концерта "Памяти ангела" можно было сдела потрясающий полноценный роман, но Шмитт не любит тянуть резину) Каждая строчка повести буквально кричит о том, что человек может меняться! И меняется порой до неузнаваемости. Даже страшно от этих перемен становится... А последние лет 6 семья меня убеждает, что горбатого могила исправит. А вот и нет! Не зря я не верила))Шмитт пишет легко и приятно и, как по мне, знакомиться с ним нужно. Хотя бы чтоб составить свое мнение о его взгляде на жизнь)2/20

Як гадаєте, чи кожному впродовж життя випадає шанс виправити свої найгірші помилки? Стати зовсім іншою (кращою!) людиною?.. Героям Еріка-Еманюеля Шмітта така нагода трапилась. Хтось нею скористався, а хтось – ні. Зрештою, чи можна засуджувати тих, хто ні? Адже людина вільна у своєму виборі.Під обкладинкою «Концерту пам’яті янгола» - чотири невеликі новели, які розповідають історії ну дуже суперечливих героїв. Якби я роздавала літературні премії (а ця книга, до речі, – володарка Ґонкурівської за 2010 рік), то Шмітту призначила б нагороду саме за його персонажів.Мабуть, найбільше мене зворушив моряк із новели «Повернення». Він – батько чотирьох дочок, знаходиться у плаванні. І тут йому на корабель надходить звістка, що його донька померла. Одна. Не повідомляють, яка саме, а до повернення ще кілька днів… За цей проміжок часу він встигає в душі похоронити кожну з них по черзі. Тобто – пережити справжнє пекло.Дуже драматична річ, направду.
Раджу почитати тим, хто давно не відчував, що має в грудях живе серце.

Если сказать, что я была потрясена, это ничего не сказать. Словами не описать мой восторг, мой внутренний подъем, мое наслаждение, когда я закрыла эту небольшую, но такую "настоящую" книгу. Она твердо стоит в ряду моих must have в домашней библиотеке. Один из лучших сборников новелл, который вообще когда-либо попадал в мои руки. Он легок и тяжел одновременно, он весел и грустен, он... невообразим.
Обязательно приобрету её в личное пользование.

Шмитт совершенно новый и неожиданный для меня автор. Если бы не "Дайте две", то я бы о нем могла не узнать совсем. А так - могу сказать с полной увереностью, он у меня в открытиях месяца, а то и года! В книге 4 новеллы, коротенькие, но они так берут за душу. Во всех четырех упоминается Святая Рита, покровительница в безнадежных ситуациях.
Все новеллы очень трогательные, они объединены одной общей идеей, общей мыслью - преображением человека.

Это сборник новелл, из которых невозможно выбрать лучшую, уж очень они хороши, уютно и отдыхательно написаны. Легко читаются, доступны для понимания, но в то же время в них нет примитива, всегда интересные герои и сюжеты, каждый найдет в них для себя что-то особенное. Очень рекомендую всем, приятное времяпрепровождение за книгой гарантировано )

Кожну з 4 новел об'єднує тема прощення і вини, спокути, яка іноді приходить надто пізно, заступниця свята Рита.У новелі «Отруйниця» стара жінка розповідає зовсім молодому новому священику свого села, що вона отруїла своїх чоловіків, у цьому злочині її викрили, тому він звертає увагу лише на неї.У новелі «Повернення» матрос дізнається телеграмою, що його дочка померла. Поки він не прибув до порту, він гадає, яку із чотирьох він воліє втратити.  Він розуміє, що недобре віддавати перевагу одній зі своїх чотирьох дочок, в кінці він  вирішує добре піклуватися про своїх дочок і дружину, проводити з ними більше часу.У новелі «Концерт пам’яті янгола» музикант Кріс, ревнивий і гордий, повинен вибрати між перемогою або порятунком Акселя, піаніста, кращого за нього. Він вибирає перемогу замість врятувати життя Акселя і залишає його мертвим. Через двадцять років він змінив своє життя, піклуючись про молодих людей у ​​скрутному становищі та виконуючи водну фізіотерапію зі старими, щоб змити свої гріхи, коли він опиняється віч-на-віч з... тим, кого вважав мертвим і хто шукає його кілька років, щоб помститися...У новелі «Кохання в Єлисейському палаці» перша леді Франції нудьгує, вона більше не любить свого чоловіка. Але щоб помститися, вона вирішує залишитися з ним і зруйнувати йому життя. Він намагається вбити її, і коли вона помирає від раку, він розуміє, що любить її понад усе. Крім того, він дуже радий бачити, що книга, яку вона писала в лікарні була не тією, де вона обіцяла його засудити, а справжня ода своєму чоловікові. Тому що вона теж, вона змінилася, на смертному одрі, усвідомивши свою любов до нього.Вишенька на торті: деякі зауваження автора в кінці щодо підготовки цього тому та різноманітного досвіду зустрічей, інтерв’ю та ідей, супроводжуються кількома цікавими міркуваннями щодо формату/змісту книги.